У цій статті
  1. Княгиня Поліньяк замовляє новий твір
  2. Пропозиція замінити три фортепіано двома
  3. Вступи першого та другого фортепіано
  4. Партитури Моцарта та новий твір Равеля
  5. Балійський гамелан, почутий у Парижі
  6. Двоє учасників прем’єри з одним учителем
  7. Музика, яку ви чуєте в Mahina

Коротка відповідь

Княгиня Поліньяк збиралася замовити Пуленкові музику для трьох фортепіано. Композитор запропонував концерт для двох фортепіано з оркестром, і вона погодилася. На прем’єрі він сам грав одну сольну партію разом із другом Жаком Февріє. На музику вплинули улюблений ним Моцарт, балійський гамелан, почутий у Парижі, та твір Равеля, який він грав під час підготовки концерту. Цей концерт 1932 року написаний для двох виконавців після зміни первісно замовленого складу.

Докладніше

Княгиня Поліньяк замовляє новий твір

Віннаретта Зінгер була дочкою Айзека Зінгера, засновника бізнесу швейних машин. Після одруження з князем Едмоном де Поліньяком вона стала відома і як княгиня Поліньяк. Подружжя влаштовувало музичний салон, а після смерті чоловіка княгиня продовжувала підтримувати музикантів. Замовляючи твори різним композиторам, вона створювала можливості для виконання нової музики. Маючи статки, здобуті завдяки бізнесу з виробництва швейних машин, вона доручала музикантам нові композиції та надавала можливість їх представити. Салон подружжя був місцем зустрічі композиторів і виконавців, де звучала нова музика.

Віннаретта Зінгер на портреті Сарджента 1889 року.
Віннаретта Зінгер на портреті Сарджента 1889 року.

Княгиня замовила Саті «Сократа», а Фальї — «Балаганчик маестро Педро». Пуленк завершив замовлені нею Концерт для двох фортепіано в 1932 році та Органний концерт у 1938-му. Різним композиторам вона доручала твори різного складу й масштабу. Пуленкові вона спочатку замовила концерт для двох солістів, а потім музику для органа. Підтримуючи авторів замовленнями нових композицій, йому вона також доручила музику для спільного виконання двох фортепіано.

Пропозиція замінити три фортепіано двома

У листі княгині 1931 року викладений задум, за яким одне фортепіано солює, а два супроводжують. Пуленк запропонував замінити його концертом для двох фортепіано та оркестру, і княгиня погодилася. Зменшити первісну кількість фортепіано запропонував сам автор майбутньої музики. У початковому задумі клавішні інструменти ділили між собою соло та супровід, а в Пуленка обидва фортепіано залишилися сольними інструментами й до них приєднався оркестр. Відповідь композитора змінила склад замовлення.

5 вересня 1932 року у Венеції Пуленк і Жак Февріє зіграли на двох фортепіано прем’єру концерту. Оркестром міланського театру Ла Скала диригував Дезіре Дефо. Автор нового концерту брав участь у першому виконанні і як соліст. Узгоджений із замовницею склад із двох фортепіано розділили композитор та його друг, представивши музику з оркестром. Сам автор сів за одне фортепіано й разом із колегою-піаністом виконав дві сольні партії. Твір, завершений улітку, уперше прозвучав того самого року на фестивалі Міжнародного товариства сучасної музики.

Вступи першого та другого фортепіано

Перша частина починається двома короткими оркестровими акордами, за якими йде ударний рух двох фортепіано. Хоча концерт використовує два інструменти, початкова мелодія повільної частини спершу доручена одному виконавцеві. Обидва солісти грають на однакових інструментах, але кожен має свою партію. Замість появи піаніста після довгого оркестрового вступу Пуленк використав два фортепіано із самого початку. Сольна музика відкривається рухом, що підкреслює удар клавіш, та розвивається разом з оркестром. За такою першою частиною йде повільна друга — Larghetto.

Larghetto починається з ліричної мелодії, яку перше фортепіано викладає самостійно. Із вступом другого музика переходить до стилю, яким Пуленк часто користувався на той час. Два фортепіано з’являються в різні моменти, і цю відмінність пояснюють у зв’язку зі зміною стилю. Замість постійної однакової участі двох інструментів у повільній частині спочатку представлена мелодія одного соліста. Після появи іншого фортепіано стають чутні особливості музичної мови Пуленка.

Партитури Моцарта та новий твір Равеля

Пуленк пояснював, що в першій темі Larghetto хотів повернутися до Моцарта. Він також говорив, що дорожить мелодією та особливо любить Моцарта. Сам композитор додавав, що після початку з мелодією в моцартівському дусі вступ другого фортепіано швидко переводить музику до його тодішнього власного стилю. Початок, що нагадує Моцарта, та подальша зміна становлять будову, яку описав сам автор. У першій темі він використав стиль шанованого композитора, а продовження написав інакше.

Посмертний портрет Моцарта, написаний Барбарою Крафт у 1819 році.
Посмертний портрет Моцарта, написаний Барбарою Крафт у 1819 році.

Готуючи концерт, Пуленк вивчав концерти Моцарта та Ліста, а також цікавився Концертом соль мажор Равеля, уперше виконаним того самого року. У будинку княгині він грав твір Равеля на двох фортепіано разом із Февріє. Майбутній автор нового концерту спершу виконував нову композицію іншого композитора зі своїм майбутнім партнером на прем’єрі. Вивчення нот Моцарта поєднувалося з випробуванням музики Равеля на двох клавіатурах. Сучасний концерт також став матеріалом підготовки нового твору.

Моріс Равель на портретній фотографії П’єра Петі, зробленій приблизно в 1905 році.
Моріс Равель на портретній фотографії П’єра Петі, зробленій приблизно в 1905 році.

Оцінюючи концерт у 1938 році, Елліотт Картер згадав фрагменти, що нагадують музику Скарлатті, Моцарта, Шумана, Шабріє та Стравінського. Він також високо оцінив гармонію й оркестрове чуття Пуленка, жвавість твору, що поєднує різний матеріал. Картер почув у концерті і музику знайомих йому композиторів, і індивідуальність Пуленка. Твори, які автор вивчав під час підготовки, та впливи, які інший музикант упізнав у завершеному концерті, зафіксовані в різних свідченнях. Згадуючи композиторів різних епох, Картер водночас оцінював майстерність Пуленка в побудові концерту.

Балійський гамелан, почутий у Парижі

Пуленк почув балійський гамелан на Паризькій колоніальній виставці 1931 року. Балійський ансамбль, що звучав там, вплинув і на подальший Концерт для двох фортепіано. З ним пов’язують повторюване ударне звучання фортепіано, що повертається в другій половині першої частини. Поряд із європейськими концертами, ноти яких композитор читав і грав, він використав почуту на виставці музику. Пуленк не переносив балійський ансамбль буквально на два фортепіано, а застосував особливості його звучання в повтореннях та ударній виразності сольних партій.

У першій частині ударні фігури повертаються, а в Larghetto нова частина починається з мелодії в дусі Моцарта. Різний матеріал розташований у сусідніх частинах. Тут розглядається і побудова концерту шляхом викладу коротких музичних фрагментів, їх повторення та зміни. Після повторень двох фортепіано першої частини в наступній першу мелодію грає одне фортепіано. Зберігаючи ті самі сольні інструменти, Пуленк змінив кількість виконавців на початку та характер музики. Після вступу другого фортепіано він знову додав стилістичну зміну.

Мати навчала його Моцарта, Шуберта та Шопена, а також давала грати популярні тоді романси. Замість консерваторії Пуленк займався фортепіано в Рікардо Віньєса. Віньєс познайомив його з музикою Дебюссі, Стравінського та Саті. Удома він чув класичні фортепіанні п’єси й знайомі пісні, а у викладача вивчав нову музику. У навчанні в матері та у Віньєса були різні автори й твори. Отже, ще до концерту Пуленк навчався, виконуючи музику різних епох.

Двоє учасників прем’єри з одним учителем

Февріє та Пуленк обидва народилися в 1899 році й навчалися фортепіано у Віньєса. Народившись одного року та займаючись в одного педагога, на першому виконанні нового концерту вони разом сіли за фортепіано. Віньєс був піаністом, який уперше зіграв багато нових творів Дебюссі та Равеля. Двоє його учнів наступного покоління розділили фортепіанні партії на прем’єрі одного концерту. Февріє, який грав із Пуленком концерт Равеля в будинку княгині, готував із ним і нову композицію самого Пуленка. У підготовці та виконанні поєдналися ролі княгині-замовниці, композитора Пуленка та соліста Февріє.

Піаніст Рікардо Віньєс на портреті Редона 1903 року.
Піаніст Рікардо Віньєс на портреті Редона 1903 року.

В обідньому та вечірньому списках Mahina є Larghetto у виконанні Анн Кеффелек та Жана-Бернара Пом’є. Пізніші піаністи розділили дві сольні партії, які вперше грали Пуленк і Февріє. На початку перше фортепіано самостійно веде мелодію в дусі Моцарта, а після появи другого музика переходить до стилю Пуленка. Три фортепіано, первісно задумані княгинею, перетворилися на два сольні фортепіано з оркестром. У запропонованому автором складі два музиканти грають на однакових інструментах, але починають мелодію в різний час.

Музика, яку ви чуєте в Mahina

У програмі Mahina є Larghetto, яке разом виконують Анн Кеффелек і Жан-Бернар Пом’є. За музикою, де два фортепіано ділять мелодію, стоять історії покровительки, яка замовила твір, та друга, що брав участь у прем’єрі. Якщо почуєте його під час трапези, спробуйте також помітити порядок вступу двох виконавців.