У цій статті
  1. Знайомство з музикою Рамо на виконанні 1903 року
  2. Суперечки довкола першої опери та зібрання творів Рамо
  3. Вільне використання форми сарабанди
  4. Дебюссі пише фортепіанну музику та редагує оперу
  5. Сучасник, знайдений у минулому
  6. Музика, яку ви чуєте в Mahina

Коротка відповідь

У 1903 році Дебюссі почув оперу Рамо «Кастор і Поллукс» та написав про неї схвальну рецензію в газеті «Жіль Блас». Через два роки він завершив перший зошит фортепіанних «Образів». Першою п’єсою стали «Відображення у воді», другою — «Присвята Рамо», останньою — «Рух». Між двома творами, названими на честь води та руху, він розмістив ім’я французького композитора минулого. У цьому циклі, опублікованому в жовтні 1905 року, Дебюссі представив три п’єси для одного фортепіано. Другу, якій він надав характеру повільної сарабанди, композитор присвятив Рамо.

Докладніше

Знайомство з музикою Рамо на виконанні 1903 року

Дебюссі почув перші дві дії «Кастора і Поллукса» в паризькій Schola Cantorum. Рецензія, яку він написав для газети «Жіль Блас», пізніше увійшла до збірки «Пан Крош». У статті він сам указав місце виконання й ту частину опери, яку почув. Досвід нового знайомства з Рамо та переоцінки його музики на початку 1903 року варто розглянути у зв’язку з подальшим створенням «Присвяти Рамо».

В епізоді похорону Кастора увагу Дебюссі привернули радше люди, які плачуть, ніж античні костюми та шоломи героїв. В оперних персонажах він знайшов сум, знайомий йому самому та його сучасникам. Оцінюючи монолог Поллукса, він писав, що забув про відмінності в часі та просторі й відчув у Рамо сучасника. Пояснюючи враження від виконання, Дебюссі більше цінував спосіб вираження почуттів персонажами, ніж давність твору. Для нього Рамо був і ім’ям, що представляє стару Францію, і композитором, музику якого варто було знову виконувати та слухати.

На той час у Франції вже докладали зусиль для відновлення й видання партитур Рамо. У 1894 році Франсіс Маньяр опублікував у «Фігаро» статтю із закликом до цієї роботи. Наступного року видавництво Durand розпочало випуск повного зібрання творів. Щоб виконувати старі композиції, музикантам були потрібні ноти. Газетна пропозиція перетворилася на видавничий проєкт за участю композиторів і видавця; клавірні твори та опери розподіляли за окремими томами. Видавець і редактори готували матеріали, щоб музику Рамо, яку Дебюссі почув у залі, могли опанувати й інші виконавці.

Суперечки довкола першої опери та зібрання творів Рамо

Першу оперу Рамо, «Іпполіт і Арісія», представили в Парижі 1 жовтня 1733 року. Композиторові тоді було п’ятдесят років, і він був відомий переважно як теоретик гармонії. Опера мала успіх, проте викликала й суперечки про її музику. Композитор, до якого пізніше зверталися в обговореннях французької музичної традиції, розділив думки публіки вже своєю першою оперою. У кар’єрі Рамо, яким захоплювався Дебюссі, поєднувалися праця автора, що систематизував теорію, та діяльність композитора, який представив на сцені нову музику.

Французький клавесин, виготовлений Луї Белло в 1742 році.
Французький клавесин, виготовлений Луї Белло в 1742 році.

Рамо переробляв «Іпполіта й Арісію» для нових постановок. Збереглися редакції, підготовлені до виконань 1742 та 1757 років. Навіть за однієї назви зміст опери відрізняється залежно від того, яку з авторських редакцій вибирають музиканти. Для постановки 2020 року театр Опера-Комік використав версію 1757 року.

Титульна сторінка трактату Рамо про гармонію, виданого в 1722 році.
Титульна сторінка трактату Рамо про гармонію, виданого в 1722 році.

Дебюссі також брав участь у зібранні творів Рамо видавництва Durand як редактор. Клавірні твори першого тому, що вийшов у 1895 році, редагував Сен-Санс; у підготовці оперних томів брали участь д’Енді, Дюка, Гільман та інші. «Свята Полігімнії», підготовлені Дебюссі, вийшли в 1908 році. Після того як у 1905 році він висловив повагу попередникові назвою фортепіанної п’єси, він узявся й за видання його оперної партитури. У зібранні творів, над яким видавець і кілька музикантів працювали спільно, Дебюссі вивчав і готував конкретний твір. Його інтерес до Рамо продовжився в редагуванні нот після критичної статті та власної композиції.

Інші композитори також зверталися у своїх творах до старої французької музики. Дюка написав фортепіанні варіації на тему Рамо, а Равель виніс ім’я Куперена в назву «Гробниці Куперена». В оточенні Дебюссі тривали спроби включати імена та музику попередників до нових композицій. Дюка створив варіації на тему старшого композитора, а Дебюссі написав самостійну фортепіанну п’єсу на честь Рамо. Сучасники згадували музикантів минулого, але вибирали різні назви й форми. У кожному творі по-своєму поєднувалися особа, якій віддавали шану, і вид написаної музики.

Вільне використання форми сарабанди

Перший зошит «Образів» складають «Відображення у воді», «Присвята Рамо» та «Рух» у такому порядку. Дебюссі завершив і опублікував ці три фортепіанні п’єси в 1905 році. Між двома назвами, пов’язаними з водою та рухом, він розмістив ім’я справжнього композитора. Середній п’єсі він дав назву, що виражає пошану, а обабіч неї розташував твори іншого характеру. Цикл надіслали Дюрану після роботи над трьома п’єсами та їх виправлення. Дебюссі, якого зворушила стара опера, представив музику на честь Рамо як одну з п’єс свого нового клавірного збірника.

У партитурі Дебюссі вказав повільне та вагоме виконання. Він додав, що слід грати в характері сарабанди, але не дотримуватися її суворо. Сарабанда — назва танцю, який використовували в старих сюїтах. Спочатку композитор позначив у нотах темп і характер, а потім пояснив, наскільки точно слід дотримуватися танцювального стилю. Присвята Рамо та згадка сарабанди відсилають до старої музики, проте піаніст виконує цю п’єсу за нотами й указівками Дебюссі. У партитурі поруч стоять назва старого танцю та вимога композитора вільно поводитися з його формою.

Надіславши цикл видавцеві Жаку Дюрану, Дебюссі запитав, чи спробував той сам зіграти три п’єси. Потім він висловив сподівання, що його композиції посядуть місце у фортепіанній літературі поруч із творами Шумана та Шопена. Людина, яка включила ім’я попередника до назви, водночас очікувала на публікацію та оцінку власної музики. У цьому листі Дебюссі не пояснював докладно причин присвяти Рамо, а говорив про те, наскільки добре узгоджуються три щойно завершені п’єси та який прийом може на них чекати.

Перш ніж надіслати партитуру, він уніс зміни. У серпні 1905 року Дебюссі повідомив Дюранові, що надішле три п’єси наступного тижня, але змінив плани, бо був незадоволений «Відображеннями у воді». Він пояснив, що напише іншу п’єсу, яка відобразить нові гармонічні відкриття, і надіслав цикл наприкінці того самого місяця. Отже, першу п’єсу, яку мали видати разом із присвятою Рамо, він перевіряв до самого кінця. До обіднього та вечірнього списків Mahina входить «Присвята Рамо» у виконанні Мікеланджелі. Це твір із циклу, у якому Дебюссі виправляв усі три п’єси разом та готував їх до друку.

Дебюссі пише фортепіанну музику та редагує оперу

Хоча твір віддає шану Рамо, важко розглядати його як нову п’єсу, побудовану на буквальному перенесенні музичного стилю попередника. Указавши його ім’я в назві, Дебюссі написав власну фортепіанну музику. Враження від опери Рамо, виконавські вказівки зі згадкою старого танцю та завершена п’єса Дебюссі йдуть одне за одним. Високо оцінивши музику попередника, у новій композиції він використав власні гармонії та засоби фортепіанної виразності.

Клод Дебюссі на фотографії з ательє Надара.
Клод Дебюссі на фотографії з ательє Надара.
Титульна сторінка першої книги клавесинних п’єс Рамо, опублікованої в 1706 році.
Титульна сторінка першої книги клавесинних п’єс Рамо, опублікованої в 1706 році.

У 1905 році Дебюссі опублікував свій фортепіанний цикл, а в 1908-му вийшли підготовлені ним «Свята Полігімнії» Рамо. Як і Сен-Санс, д’Енді, Дюка та Гільман, що брали участь у зібранні творів, він вивчав і впорядковував стару партитуру. Композитор продовжував і писати фортепіанну музику, і готувати оперу попередника до видання. Після захопленої рецензії на Рамо він присвячував час власним композиціям та редакторській роботі. Інтерес, висловлений у статті після виконання, отримав продовження в різних видах публікацій.

Сучасник, знайдений у минулому

У 1915 році Дебюссі написав Сонату для флейти, альта й арфи. У ній він продовжив звертатися до старої французької музики. На той час минуло десять років після публікації «Присвяти Рамо». Склад змінився: замість сольного фортепіано тепер був камерний ансамбль із трьох інструментів, але звернення до музики попередніх епох тривало. Після фортепіанної п’єси на честь Рамо та редагування його опери Дебюссі створив нову камерну композицію.

В опері, яку Дебюссі слухав із глядацької зали в 1903 році, плакала людина, що втратила близького. У рецензії композитор писав, що цей сум розуміють і люди його часу. У фортепіанній партитурі, надісланій видавцеві в 1905 році, він указав ім’я Рамо та характер сарабанди. Дюранові він також висловив сподівання, що ці три п’єси зможуть стояти поруч із Шуманом і Шопеном. Дебюссі залишив письмове пояснення свого захоплення старою музикою, а завершивши нову, очікував на її виконання й видання. Ім’я попередника, якого він поважав, залишилося в назві другої п’єси нового фортепіанного циклу.

Музика, яку ви чуєте в Mahina

У музичній програмі Mahina є і «Присвята Рамо» у виконанні Мікеланджелі. Поки звучить ця п’єса, можна поділитися історією про те, як Дебюссі висловив у фортепіанній музиці повагу композиторові, що жив задовго до нього.