У цій статті
  1. Партитури Моцарта та норвезькі народні пісні
  2. Замовлення Ібсена та зміни для постановок
  3. Хвалькуватий Пер і цибулиння
  4. Музика африканського ранку
  5. Сатира та повторення в гірського короля
  6. Сюїти, у яких змінено порядок подій п’єси
  7. Музика, яку ви чуєте в Mahina

Коротка відповідь

«Ранок» Гріга виник як музика до п’єси Ібсена «Пер Ґюнт». Отримавши замовлення в 1874 році, композитор писав і виправляв музику для вистави. Пізніше він вибрав деякі номери та заново об’єднав їх в оркестрові сюїти. Первісним місцем дії світлої ранкової музики була Африка. До та після цього епізоду герой п’єси Пер, залишивши Норвегію, подорожує різними країнами й видає себе за різних людей.

Докладніше

Партитури Моцарта та норвезькі народні пісні

У дитинстві Гріг слухав Моцарта, спостерігаючи, як мати грає та викладає музику. Його пізніші спогади про знайомство з Моцартом стосуються часу, коли він навчався в матері. Отримавши в Лейпцизькій консерваторії завдання написати струнний квартет, він також вивчав квартети Моцарта й Бетховена. Після закінчення консерваторії на концерті в Бергені він грав фортепіанне тріо Моцарта разом із братом Йоном, віолончелістом, та скрипалем Оле Буллем. Перш ніж створювати твори на основі норвезької музики, він вивчав і виконував партитури композиторів інших країн.

Норвезький музикант Оле Булль зі скрипкою.
Норвезький музикант Оле Булль зі скрипкою.

Гріг присвятив «Гуморески», op. 6, Рікардові Нурдроку, а «25 норвезьких народних пісень і танців», op. 17, — Оле Буллю. Присвяти циклів і назви окремих п’єс теж показують його інтерес до колег та народних пісень. До op. 17 входять весільні мелодії, танці халінг і пісні для підкликання корів. Музику, яку селяни використовували для різних потреб, він зібрав у фортепіанних п’єсах. Назви зберегли призначення пісень і види танців, а у присвятах залишилися імена колег, із якими композитор ділився музикою.

«Весільна процесія в Гардангері», написана Тідемандом і Гуде в 1848 році.
«Весільна процесія в Гардангері», написана Тідемандом і Гуде в 1848 році.

Олеа Крьогер слухала та записувала народні пісні норвежців. Ландстад і Ліндеман видали зібрані нею мелодії, і такі пісні вплинули на Гріга. Збирачка перекладала спів людей у ноти, а видавці друкували їх і передавали іншим музикантам. Проте невідомо, чи знав Гріг про роль Крьогер у збиранні пісень, що дійшли до нього. До того як ці мелодії увійшли до його фортепіанних п’єс, були люди, які співали їх у селах, і робота збирачки, яка зберегла їх у нотах.

Замовлення Ібсена та зміни для постановок

У січні 1874 року Ібсен попросив Гріга написати музику для постановки «Пера Ґюнта». Пишучи її відповідно до змісту п’єси, Гріг мусив ураховувати й можливості оркестру та співаків, які мали брати участь у виставі. У процесі створення виникали труднощі з підготовкою музики під реальні умови роботи сценічних виконавців. На відміну від самостійного оркестрового твору, тут потрібно було узгодити з розвитком п’єси музику для реплік і рухів акторів та номери для співаків. Ця театральна музика вперше прозвучала в 1876 році. Від замовлення до прем’єри робота тривала кілька років.

Портрет Генріка Ібсена, написаний Крістіаном Крогом у 1895 році.
Портрет Генріка Ібсена, написаний Крістіаном Крогом у 1895 році.

Згодом Гріг переробляв музику для нових постановок. Ноти, використані в Копенгагені в 1886 році, пізніше стали важливою основою для редагування повного зібрання творів. Вони збереглися в Королівській бібліотеці Данії. Музикознавці Руне Андерсен і Фінн Бенестад почали вивчати матеріали театральної музики в 1983 році. Порівнюючи партитури різних постановок, вони досліджували зміни та доповнення Гріга. На відміну від твору, завершеного партитурою прем’єри, «Пер Ґюнт» залишив і документи подальшої роботи над новими виставами.

Хвалькуватий Пер і цибулиння

Герой Ібсена Пер утікає з весілля з нареченою Інгрід, а потім покидає її. Він не залишається й із Сольвейг, яка його прийняла, знову вирушаючи в дорогу. Зустрічаючись із тролями та подорожуючи далекими країнами, він щоразу вибирає вигідну для себе роль. Уявляючи себе великою людиною, він не дотримується обіцянок перед тими, хто поруч. Із продовженням пригод стає дедалі важче пояснити, навіщо він спершу пішов і що зробив за цей час. В одній п’єсі Ібсен розглядає вихваляння Пера, його вчинки та тих, хто через них залишився позаду.

У старості Пер знімає з цибулини шар за шаром та згадує ролі, які грав. До кожного шару він відносить то себе, уявного імператора, то інші свої образи, але навіть знявши все, не знаходить серцевини. Ролей, про які він розповідає, багато, а після їх усунення не залишається особистості, яку можна було б пояснити. Це питання Ібсен розглядає через дію героя, який колись описував великі пригоди, а тепер чистить цибулину в руках. Поки Пер відкидає придумані ним самим імена, залишається лише наступна оболонка.

Ближче до фіналу ливарник ґудзиків говорить, що розплавить Пера та змішає з іншим матеріалом. Подібно до того, як ґудзик із погано зробленим вушком переплавляють і використовують знову, він докоряє Перові за невиконане призначення. Пер має знайти підставу, щоб зберегти себе. Чистячи цибулину, він питав, чи є серцевина в ньому, який грав стільки ролей; перед ливарником йому потрібно пояснити прожите життя. Через цибулину й ґудзик п’єса заново розглядає пригоди, якими Пер пишався.

Музика африканського ранку

«Ранок» використовували в четвертій дії, що відбувається в Африці. Гріг пов’язував перший гучний звук у творі з появою сонця з-за хмар. Це пояснення композитора передається разом із місцем дії п’єси. Хоча музику написав уродженець Норвегії, у драмі Ібсена вона призначалася для африканського ранку. У назві самостійної оркестрової п’єси залишився лише ранок, а у виставі музика звучить відповідно до місця перебування Пера та ходу четвертої дії.

За «Ранком» ідуть «Злодій і скупник краденого», «Арабський танець» і «Танець Анітри». Після музики, яка сповіщає початок дня, подорож Пера триває. З’являються інші персонажі, він зустрічає їх і вибирає вигідні для себе вчинки. Гріг розташував різні музичні номери відповідно до цього розвитку. Пізніше в сюїті порядок змінився, але в театральній музиці після ранку послідовно йдуть номери інших персонажів і танців. Музику спокійного ранку та подальших учинків Пера використовували в одній виставі.

Сатира та повторення в гірського короля

Оцінка, яку Гріг залишив щодо п’єси «У печері гірського короля», несподівано різка. У листі до друга Франца Бейєра він неприязно описував надмірно норвезьку та самовдоволену манеру й сподівався, що музичну сатиру буде чутно. У цьому листі композитор одночасно говорив про народний характер музики та про сатиру, яку хотів виразити. Автор, який використав фольклорний матеріал, не представляв п’єсу як безумовну похвалу музиці своєї країни. Сам Гріг пояснив, що хотів увести перебільшення та сатиру до музики громади тролів.

Пер Ґюнт у гірського короля на картині Кіттельсена 1913 року.
Пер Ґюнт у гірського короля на картині Кіттельсена 1913 року.

Ритм п’єси можна почути й у зв’язку з норвезьким халінгом. Це швидкий сольний танець молодих чоловіків, який виконували на весіллях і святах та який включав акробатичні рухи. У п’єсі тему в низькому регістрі починають віолончелі, контрабаси та фагот. З додаванням інших інструментів гучність зростає, а темп пришвидшується. При кожному повторенні короткої теми змінюються інструменти, що беруть участь, і сила звуку. Повторюючи одну мелодію, композитор передав у музиці становище Пера, оточеного тролями.

Сюїти, у яких змінено порядок подій п’єси

З окремих номерів театральної музики Гріг склав дві оркестрові сюїти. Замість того щоб дотримуватися сюжету, він вибрав порядок, музично задовільний для оркестрового виконання. Перша сюїта складається з «Ранку», «Смерті Озе», «Танцю Анітри» та «У печері гірського короля». Номери, які первісно використовували в різний час та в різних місцях дії п’єси, об’єднали в одному циклі. Перебудовуючи музику вистави для самостійного концертного виконання, Гріг змінив і послідовність драматичних подій.

В обідньому й вечірньому списках Mahina «Ранок» указаний під ім’ям Невілла Маррінера. Це окремий перший номер Першої сюїти. Завершує ту саму сюїту «У печері гірського короля», де низька тема повторюється різними інструментами. Якщо перший номер відповідав за ранок, то останній був музикою громади тролів. Між ними Гріг розмістив «Смерть Озе» та «Танець Анітри». Так він вибрав із музики п’єси Ібсена чотири різні за характером п’єси та встановив порядок для оркестрового концерту.

Музика, яку ви чуєте в Mahina

До обідньої та вечірньої програм Mahina входить «Ранок» під орудою Невілла Маррінера. Почувши знайому початкову мелодію, можна завести за столом розмову про пригоди Пера Ґюнта, під час яких первісно звучала ця музика.