У цій статті
  1. Люди в масках, які співають, не вірячи у щастя
  2. Картини Ватто та свята Верлена
  3. Рукопис 1890 року та видання 1905 року
  4. Пісні на один вірш і фортепіанна п’єса
  5. Порядок чотирьох п’єс і список Mahina
  6. Оркестровий переклад Капле
  7. Музика, яку ви чуєте в Mahina

Коротка відповідь

У вірші Верлена «Місячне світло» люди в масках грають на лютні й танцюють. Вони співають про кохання та щастя, але ніби не вірять власним словам. Дебюссі поклав цей вірш на музику для голосу в 1882 році, а пізніше написав ще одну пісню. Роботу над фортепіанною сюїтою він почав у 1890 році та опублікував її в 1905-му. Третя п’єса спочатку називалася «Сентиментальна прогулянка», але під час підготовки видання він перейменував її на «Місячне світло». Дебюссі залишив і пісні, у яких співак промовляє рядки Верлена, і окрему п’єсу, яку грають на фортепіано без слів.

Докладніше

Люди в масках, які співають, не вірячи у щастя

У 1869 році Верлен опублікував збірку «Галантні свята». «Місячне світло», що входить до неї, починається рядками, які порівнюють душу співрозмовника з особливим краєвидом. Через нього проходять люди в масках, граючи на лютні й танцюючи. Лютня — старовинний струнний щипковий інструмент. Замість того щоб повідомити читачеві точне розташування саду, поет описав людей, які співають і рухаються в ньому, аби передати внутрішній світ людини. Тут одночасно з’являються музиканти й танцівники, а про маски йдеться із самого початку.

Титульна сторінка першого видання поетичної збірки Верлена «Галантні свята», що вийшла в 1869 році.
Титульна сторінка першого видання поетичної збірки Верлена «Галантні свята», що вийшла в 1869 році.

У мінорі вони співають про перемогу кохання та успішне життя. Верлен розрізняє зміст пісні й почуття тих, хто її співає. Оспівуючи щастя, вони ніби самі в нього не вірять, а за пишними маскарадними вбраннями ховається сум. Їхня пісня зливається з тихим, сумним і прекрасним місячним світлом. Наприкінці вірша з’являються й фонтани, що здіймаються серед мармуру та ридають від захвату. Верлен поєднав кохання, маски, музику й воду в одному вірші, водночас описуючи щастя у словах пісні та сум співаків.

Дебюссі звертався до цього вірша різними способами. Він двічі написав на нього вокальну музику, а фортепіанне «Місячне світло» в музичному сенсі є окремим від цих пісень твором. Є композиції, у яких співак співає слова Верлена, і фортепіанна п’єса з тією самою назвою. У вірші читач зустрічає маски, танець і людей, які співають про кохання. Познайомившись з одним віршем, Дебюссі створив музику для різних виконавських складів.

Картини Ватто та свята Верлена

Назву збірки «Галантні свята» використовують і в описах картин художника XVIII століття Антуана Ватто. На його полотнах ошатно вбрані люди збираються серед паркових краєвидів та віддаються любовним іграм. У 1717 році Французька королівська академія прийняла «Паломництво на острів Кіферу» Ватто та запровадила назву для цієї теми. Художник зображував убрання персонажів і те, як вони проводять час разом, а пізніше поет використав ті самі слова в назві збірки. Термін, яким класифікували картини, увійшов і до назви літературного твору.

«Паломництво на острів Кіферу», написане Ватто в 1717 році.
«Паломництво на острів Кіферу», написане Ватто в 1717 році.

У картинах Ватто поєднуються святкова радість і меланхолія. Зображуючи спілкування ошатних людей, він передавав і самотність, яку можна відчути серед веселої компанії. Верлен також писав про сум тих, хто танцює й співає. Персонажі картини та вірша не є тими самими людьми, але, описуючи обидва твори, говорять про поєднання веселого товариства та сумного почуття. Ватто вибудовував пози людей і тло засобами живопису, а Верлен словами зображував тих, хто співає про кохання, не вірячи у щастя.

Бергамаска — назва танцю, пов’язаного з італійським Бергамо. У першій строфі «Місячного світла» Верлен поставив поруч французькі слова masques, що означає маски, та bergamasques. Два співзвучні слова з’являються в одному рядку. Дебюссі назвав свій фортепіанний цикл «Бергамаською сюїтою». Тут можна порівняти вибір Верлена, який увів до вірша лексику танцю та масок, і вибір Дебюссі, який використав назву танцю в заголовку сюїти. Місто Бергамо, назва танцю й вислів із французького вірша разом становлять тло назви твору.

Рукопис 1890 року та видання 1905 року

«Бергамаська сюїта» ґрунтується на ранньому творі 1890 року та була опублікована в 1905 році. На коректурних відбитках Дебюссі вказав 1890 рік, аби позначити, що музика належить до його молодості. Між первісною роботою та публікацією минуло п’ятнадцять років.

Перша сторінка нот першого видання «Місячного світла», випущеного Фромоном у 1905 році.
Перша сторінка нот першого видання «Місячного світла», випущеного Фромоном у 1905 році.

Чотири п’єси сюїти йдуть у порядку «Прелюдія», «Менует», «Місячне світло» та «Пасп’є». Первісна назва третьої — «Сентиментальна прогулянка», а четверта називалася «Павана». Безпосередньо перед публікацією Дебюссі змінив обидві назви. «Прелюдія» та «Менует» зберегли первісні імена. Композитор не перейменував одночасно всі чотири п’єси, а змінив заголовки двох. На друкарських коректурних відбитках збереглися сліди цих змін.

Рання версія перейшла до видавництва Choudens у 1891 році, а в 1902-му спадкоємець Артмана продав її Фромону. У квітні 1905 року Дебюссі передав Фромону остаточну редакцію. Через два місяці, у червні, вийшли ноти. Первісний видавець, який отримав твір, не надрукував його відразу; остаточна партитура з’явилася значно пізніше в іншого видавця. До публікації Дебюссі виправляв коректури та змінював назви п’єс. Ранній твір, переданий Choudens, став відомим публіці як чотиричастинна сюїта у виданні Фромона.

Пісні на один вірш і фортепіанна п’єса

У 1891 році Дебюссі написав вокальний цикл «Галантні свята» для голосу та фортепіано. Він об’єднав пісні «Приглушено», «Місячне світло» та «Маріонетки». В авторському рукописі вокального «Місячного світла» є також присвята пані А. Фонтен. Композитор використав ім’я поетичної збірки як назву музичного циклу, а кожній пісні дав заголовок відповідного вірша. Співак виконує рядки Верлена, а піаніст грає разом із його голосом. Прочитавши збірку, Дебюссі поклав слова поета на музику та склав три пісні.

Дебюссі написав вокальне «Місячне світло» на вірш Верлена і в 1882 році. Це передувало пісні 1891 року. Одного разу переклавши вірш у музику, він пізніше створив іншу вокальну версію. Потім ту саму назву використали для фортепіанної п’єси. У двох піснях ті самі рядки отримували різну нову музику, а в п’єсі без співака звучала лише музика клавішного інструмента. Композитор, який перечитав вірш та написав нову пісню, почав використовувати це ім’я і в сольному фортепіанному творі.

Порядок чотирьох п’єс і список Mahina

«Менует» і «Пасп’є» названі на честь старих танців. В остаточному циклі між ними розташоване «Місячне світло». Якщо виконують усю сюїту, спочатку звучить «Прелюдія», потім «Менует» і «Місячне світло», а завершує її «Пасп’є». Навіть якщо сьогодні на збірній платівці вибирають лише «Місячне світло», в оригінальних нотах до нього та після нього стоять інші п’єси.

В обідньому й вечірньому списках Mahina окремо вказані фортепіанні виконання «Місячного світла» Мурою Лімпані та Чо Сонджіном. «Менует» Чо Сонджіна також включений окремим пунктом. В оригінальній сюїті «Менует» є другою п’єсою, а «Місячне світло» — третьою. Отже, дві назви в списку належать до одного циклу, але представлені окремими доріжками. Музична програма на час трапези в такий спосіб складається з окремих частин творів.

Оркестровий переклад Капле

У списку є й «Місячне світло» в оркестровому перекладі Андре Капле. Автор фортепіанного оригіналу — Дебюссі, а розподілив музику між кількома інструментами Капле. «Місячне світло» перекладали не лише для оркестру, а й для органа та інших інструментів. Тому записи під однією назвою існують у різних виконавських складах. У сольній фортепіанній версії всю музику грає один музикант на клавіатурі; в оркестровій її ділять кілька інструментів та виконавців. Назва зберігається, а до неї додаються ім’я автора перекладу та склад.

Композитор і диригент Андре Капле на фотографії 1920 року.
Композитор і диригент Андре Капле на фотографії 1920 року.

Дебюссі, який підготував ранній твір у 1890 році, під час публікації остаточної версії в 1905-му назвав третю п’єсу «Місячне світло». Документи до та після цього часу містять пісні на вірш Верлена, зміни заголовків і переклади для інших інструментів. У вірші люди співають про кохання, залишаючись сумними, а у вокальній музиці співак виконує ці рядки. Фортепіанна п’єса, зберігаючи ту саму назву, звучить як самостійна музика. Історія «Місячного світла» в такий спосіб збереглася у словах поета, нотах композитора та коректурах видавця.

Музика, яку ви чуєте в Mahina

У музичному списку Mahina є поруч «Місячне світло» для фортепіано та його оркестровий переклад. Коли зазвучить знайома п’єса, спробуйте почути, який інструмент веде мелодію. Ця музика дає можливість із задоволенням зустріти один твір у різних виконавських складах.