У цій статті
Коротка відповідь
У вірші Верлена «Місячне світло» люди в масках грають на лютні й танцюють. Вони співають про кохання та щастя, але ніби не вірять власним словам. Дебюссі поклав цей вірш на музику для голосу в 1882 році, а пізніше написав ще одну пісню. Роботу над фортепіанною сюїтою він почав у 1890 році та опублікував її в 1905-му. Третя п’єса спочатку називалася «Сентиментальна прогулянка», але під час підготовки видання він перейменував її на «Місячне світло». Дебюссі залишив і пісні, у яких співак промовляє рядки Верлена, і окрему п’єсу, яку грають на фортепіано без слів.
Докладніше
Люди в масках, які співають, не вірячи у щастя
У 1869 році Верлен опублікував збірку «Галантні свята». «Місячне світло», що входить до неї, починається рядками, які порівнюють душу співрозмовника з особливим краєвидом. Через нього проходять люди в масках, граючи на лютні й танцюючи. Лютня — старовинний струнний щипковий інструмент. Замість того щоб повідомити читачеві точне розташування саду, поет описав людей, які співають і рухаються в ньому, аби передати внутрішній світ людини. Тут одночасно з’являються музиканти й танцівники, а про маски йдеться із самого початку.

У мінорі вони співають про перемогу кохання та успішне життя. Верлен розрізняє зміст пісні й почуття тих, хто її співає. Оспівуючи щастя, вони ніби самі в нього не вірять, а за пишними маскарадними вбраннями ховається сум. Їхня пісня зливається з тихим, сумним і прекрасним місячним світлом. Наприкінці вірша з’являються й фонтани, що здіймаються серед мармуру та ридають від захвату. Верлен поєднав кохання, маски, музику й воду в одному вірші, водночас описуючи щастя у словах пісні та сум співаків.
Дебюссі звертався до цього вірша різними способами. Він двічі написав на нього вокальну музику, а фортепіанне «Місячне світло» в музичному сенсі є окремим від цих пісень твором. Є композиції, у яких співак співає слова Верлена, і фортепіанна п’єса з тією самою назвою. У вірші читач зустрічає маски, танець і людей, які співають про кохання. Познайомившись з одним віршем, Дебюссі створив музику для різних виконавських складів.
Картини Ватто та свята Верлена
Назву збірки «Галантні свята» використовують і в описах картин художника XVIII століття Антуана Ватто. На його полотнах ошатно вбрані люди збираються серед паркових краєвидів та віддаються любовним іграм. У 1717 році Французька королівська академія прийняла «Паломництво на острів Кіферу» Ватто та запровадила назву для цієї теми. Художник зображував убрання персонажів і те, як вони проводять час разом, а пізніше поет використав ті самі слова в назві збірки. Термін, яким класифікували картини, увійшов і до назви літературного твору.

У картинах Ватто поєднуються святкова радість і меланхолія. Зображуючи спілкування ошатних людей, він передавав і самотність, яку можна відчути серед веселої компанії. Верлен також писав про сум тих, хто танцює й співає. Персонажі картини та вірша не є тими самими людьми, але, описуючи обидва твори, говорять про поєднання веселого товариства та сумного почуття. Ватто вибудовував пози людей і тло засобами живопису, а Верлен словами зображував тих, хто співає про кохання, не вірячи у щастя.
Бергамаска — назва танцю, пов’язаного з італійським Бергамо. У першій строфі «Місячного світла» Верлен поставив поруч французькі слова masques, що означає маски, та bergamasques. Два співзвучні слова з’являються в одному рядку. Дебюссі назвав свій фортепіанний цикл «Бергамаською сюїтою». Тут можна порівняти вибір Верлена, який увів до вірша лексику танцю та масок, і вибір Дебюссі, який використав назву танцю в заголовку сюїти. Місто Бергамо, назва танцю й вислів із французького вірша разом становлять тло назви твору.
Рукопис 1890 року та видання 1905 року
«Бергамаська сюїта» ґрунтується на ранньому творі 1890 року та була опублікована в 1905 році. На коректурних відбитках Дебюссі вказав 1890 рік, аби позначити, що музика належить до його молодості. Між первісною роботою та публікацією минуло п’ятнадцять років.

Чотири п’єси сюїти йдуть у порядку «Прелюдія», «Менует», «Місячне світло» та «Пасп’є». Первісна назва третьої — «Сентиментальна прогулянка», а четверта називалася «Павана». Безпосередньо перед публікацією Дебюссі змінив обидві назви. «Прелюдія» та «Менует» зберегли первісні імена. Композитор не перейменував одночасно всі чотири п’єси, а змінив заголовки двох. На друкарських коректурних відбитках збереглися сліди цих змін.
Рання версія перейшла до видавництва Choudens у 1891 році, а в 1902-му спадкоємець Артмана продав її Фромону. У квітні 1905 року Дебюссі передав Фромону остаточну редакцію. Через два місяці, у червні, вийшли ноти. Первісний видавець, який отримав твір, не надрукував його відразу; остаточна партитура з’явилася значно пізніше в іншого видавця. До публікації Дебюссі виправляв коректури та змінював назви п’єс. Ранній твір, переданий Choudens, став відомим публіці як чотиричастинна сюїта у виданні Фромона.
Пісні на один вірш і фортепіанна п’єса
У 1891 році Дебюссі написав вокальний цикл «Галантні свята» для голосу та фортепіано. Він об’єднав пісні «Приглушено», «Місячне світло» та «Маріонетки». В авторському рукописі вокального «Місячного світла» є також присвята пані А. Фонтен. Композитор використав ім’я поетичної збірки як назву музичного циклу, а кожній пісні дав заголовок відповідного вірша. Співак виконує рядки Верлена, а піаніст грає разом із його голосом. Прочитавши збірку, Дебюссі поклав слова поета на музику та склав три пісні.
Дебюссі написав вокальне «Місячне світло» на вірш Верлена і в 1882 році. Це передувало пісні 1891 року. Одного разу переклавши вірш у музику, він пізніше створив іншу вокальну версію. Потім ту саму назву використали для фортепіанної п’єси. У двох піснях ті самі рядки отримували різну нову музику, а в п’єсі без співака звучала лише музика клавішного інструмента. Композитор, який перечитав вірш та написав нову пісню, почав використовувати це ім’я і в сольному фортепіанному творі.
Порядок чотирьох п’єс і список Mahina
«Менует» і «Пасп’є» названі на честь старих танців. В остаточному циклі між ними розташоване «Місячне світло». Якщо виконують усю сюїту, спочатку звучить «Прелюдія», потім «Менует» і «Місячне світло», а завершує її «Пасп’є». Навіть якщо сьогодні на збірній платівці вибирають лише «Місячне світло», в оригінальних нотах до нього та після нього стоять інші п’єси.
В обідньому й вечірньому списках Mahina окремо вказані фортепіанні виконання «Місячного світла» Мурою Лімпані та Чо Сонджіном. «Менует» Чо Сонджіна також включений окремим пунктом. В оригінальній сюїті «Менует» є другою п’єсою, а «Місячне світло» — третьою. Отже, дві назви в списку належать до одного циклу, але представлені окремими доріжками. Музична програма на час трапези в такий спосіб складається з окремих частин творів.
Оркестровий переклад Капле
У списку є й «Місячне світло» в оркестровому перекладі Андре Капле. Автор фортепіанного оригіналу — Дебюссі, а розподілив музику між кількома інструментами Капле. «Місячне світло» перекладали не лише для оркестру, а й для органа та інших інструментів. Тому записи під однією назвою існують у різних виконавських складах. У сольній фортепіанній версії всю музику грає один музикант на клавіатурі; в оркестровій її ділять кілька інструментів та виконавців. Назва зберігається, а до неї додаються ім’я автора перекладу та склад.

Дебюссі, який підготував ранній твір у 1890 році, під час публікації остаточної версії в 1905-му назвав третю п’єсу «Місячне світло». Документи до та після цього часу містять пісні на вірш Верлена, зміни заголовків і переклади для інших інструментів. У вірші люди співають про кохання, залишаючись сумними, а у вокальній музиці співак виконує ці рядки. Фортепіанна п’єса, зберігаючи ту саму назву, звучить як самостійна музика. Історія «Місячного світла» в такий спосіб збереглася у словах поета, нотах композитора та коректурах видавця.
Музика, яку ви чуєте в Mahina
У музичному списку Mahina є поруч «Місячне світло» для фортепіано та його оркестровий переклад. Коли зазвучить знайома п’єса, спробуйте почути, який інструмент веде мелодію. Ця музика дає можливість із задоволенням зустріти один твір у різних виконавських складах.





