Вісімнадцята варіація Рахманінова: перевернута мелодія Паганіні

Тема зі скрипкового капрису

Каприс № 24 для скрипки без супроводу Паганіні побудував із теми ля мінор та одинадцяти варіацій. На початку цієї короткої теми є чотири швидкі шістнадцяті ноти. Рахманінов узяв тему з останнього капрису Паганіні та створив двадцять чотири варіації для фортепіано з оркестром. В обох добірках Mahina окремо є також Каприс № 24 у виконанні Сальваторе Аккардо. Оригінал для однієї скрипки та рапсодія, яку разом виконують фортепіано й оркестр, пов’язані спільною темою.

До Рахманінова музику Паганіні переробляли також Шуман, Ліст і Брамс. Ноти, написані, щоб продемонструвати майстерність одного скрипаля, стали матеріалом композиторів, які сиділи за фортепіано. Рахманінов поєднав короткий вступ і двадцять чотири варіації в один твір. У цій пізній композиції помітні стисліші й гостріші фігурації та дисонанси, ніж у його попередніх творах. Навколо протяжної пісенної вісімнадцятої варіації розміщені також варіації, у яких соліст і оркестр обмінюються швидкими звуками.

Будинок біля озера між концертними подорожами

Наприкінці 1917 року Рахманінов залишив Росію і через Стокгольм та Копенгаген переїхав до США. Відтоді він жив як професійний піаніст, щороку гастролюючи багатьма містами. Він також робив записи, а 1920 року уклав перший контракт на запис із Victor. 1930 року він вирішив збудувати віллу Сенар на березі Люцернського озера у Швейцарії. Музикант, який продовжував концертні подорожі, готував дім, де міг проводити літо з родиною.

Рахманінов попросив архітектора зробити робочий кабінет найкращою кімнатою будинку. Він хотів велике вікно з видом на озеро й одразу надсилав зауваження до креслень, які отримував у Нью-Йорку. Замість шпалер він бажав гладко оздоблених і пофарбованих стін. Приблизно до часу переїзду в новий будинок 1934 року прибув і рояль, подарований Steinway на його шістдесятий день народження. Рахманінов поставив його у своєму кабінеті. Улітку, коли він завершив рапсодію, його життя поєднувало листування з архітектором і нове фортепіано.

Облаштування дому не завжди йшло гладко. Втративши гроші через світову економічну кризу, Рахманінов у січні 1933 року надіслав із Нью-Йорка телеграму з проханням відкласти будівництво, а через три тижні знову замовив спорудження каркаса. На озері він також проводив час у великому моторному човні, який придбав. Завершивши рапсодію наступного літа, він назвав її невеликою компенсацією, маючи на увазі витрати на новий будинок. Композитор, який завершив твір у кабінеті нового дому, говорив про рапсодію навіть у зв’язку з грошима, витраченими на будівництво.

Варіація перед темою та середньовічний наспів

На початку рапсодії перша варіація звучить раніше за тему. Після короткого вступу фортепіано й оркестр показують басову лінію, яка становить основу теми Паганіні. Далі дві групи скрипок в унісон виконують оригінальну тему. Композитор змінив порядок: повна тема з’являється не відразу, а після першої варіації. Замість того щоб почати з цілісної скрипкової мелодії, він спершу поставив короткі, розріджені звуки, які її підтримують. Коли з’являється тема, скрипки ведуть мелодію, а фортепіано додає акценти.

Варіації від другої до п’ятої поєднує енергія ритму, а в шостій фортепіано виконує вільнішу музику. У дев’ятій струнні застосовують col legno, ударяючи по струнах дерев’яною частиною смичка. Соліст і оркестр протистоять один одному, граючи різні ритми. Далі, у десятій варіації, з’являється маршовий характер, а в одинадцятій фортепіано виконує блискучу каденцію. Змінюючи способи гри, метр і завдання соліста при переході від варіації до варіації, композитор створив із тієї самої теми музику різного характеру.

Dies irae, що з’являється в сьомій варіації, повторюється й у пізніших. Це літургійна мелодія, успадкована від Середньовіччя. У католицькій літургії під неї співали про смерть і суд. Рахманінов використав цей наспів у кількох варіаціях поряд із темою Паганіні. Давній музичний матеріал рапсодії поєднує тему сольного скрипкового твору з церковним співом. Музика, що випробовувала майстерність гри на одному інструменті, і мелодія, яку співали багато людей, почергово з’являються в одному творі для фортепіано з оркестром.

Вісімнадцята варіація, яка завершує повільний розділ

У середині твору дванадцята й тринадцята варіації переходять у тридольний танець ре мінор. У чотирнадцятій і п’ятнадцятій використано фа мажор, причому п’ятнадцяту переважно виконує фортепіано соло. Після шістнадцятої та сімнадцятої у вісімнадцятій з’являється протяжна мелодія ре-бемоль мажор. Соліст, який уже пройшов швидкі варіації та каденцію, тут зв’язує звуки співуче. Добираючи різні тональності й метри для варіацій, Рахманінов у вісімнадцятій доручив ту саму мелодію почергово фортепіано та струнним.

Варіації від дванадцятої до вісімнадцятої можна розглядати як музику, що відповідає повільній частині концерту. Найдовша серед них — вісімнадцята. Після перших дванадцяти тактів мелодії у фортепіано приєднуються струнні. Фразу, яку спершу проспівав соліст, підхоплює більше струнних інструментів, і склад розширюється. Після вісімнадцятої йдуть останні шість варіацій. Так рапсодія поєднує в одному творі швидкий початок, повільну середину й швидку завершальну музику.

Основний прийом створення вісімнадцятої варіації — мелодична інверсія. Інтервали, які піднімалися, спрямовуються вниз, а ті, що спускалися, — вгору. Рахманінов поєднав цю зміну напрямку з мажорними гармоніями. Використовуючи звуки теми Паганіні, він перетворив вісімнадцяту варіацію на нову протяжну мелодію. Біля цієї фортепіанної музики стоїть указівка Andante cantabile. Cantabile означає виконувати співуче.

Фортепіано просто викладає цю мелодію, а після того, як її підхоплюють струнні, музика розгортається ширше. У цьому фрагменті композитор зменшив кількість швидких фортепіанних нот і доручив інструментові довгу мелодію. Він не залишив протяжний спів лише солістові, а передав ту саму мелодію й струнному ансамблю. У цій варіації одночасно відбуваються інверсія теми скрипкового оригіналу та зміна інструментального складу від фортепіано до струнних.

Прем’єра за участю композитора та балет

На прем’єрі в Балтиморі 7 листопада 1934 року партію фортепіано виконував Рахманінов. Леопольд Стоковський диригував Філадельфійським оркестром. Написавши новий твір для фортепіано, композитор додав його до своїх гастролей. Того самого року він також записав його з Філадельфійським оркестром. За швейцарським літом завершення рапсодії в тому самому році настала американська осінь її виконання. Обмін між солістом і оркестром, який він визначив як композитор, він особисто виконав як піаніст.

1939 року хореограф Михайло Фокін створив на музику рапсодії балет «Паганіні». Історія, запропонована Рахманіновим, стосувалася диявольської легенди навколо скрипаля. Чутки, які поширювалися через надзвичайну виконавську майстерність Паганіні, стали сценічним сюжетом. У цьому балеті, поставленому в Лондоні, скрипкова тема й наспів про смерть отримали персонажів і рухи. Тема сольного твору Паганіні після перетворення на варіації для фортепіано з оркестром стала також музикою для танцю.

Рахманінов не зміг відвідати прем’єру балету в лондонському Ковент-Гардені через травму після падіння в Сенарі. Того року він також дав свої останні концерти у Великій Британії, залишив швейцарський дім і вирушив до США. У серпні 1939 року, після виступу в Люцерні, він назавжди покинув Сенар. Літа в домі, де було написано вісімнадцяту варіацію, закінчилися напередодні війни, а рапсодія залишилася твором, який піаністи й оркестри виконують, а танцівники танцюють.

Окреме виконання вісімнадцятої варіації

Нині вісімнадцята варіація широко відома й як твір, який виконують окремо від усієї рапсодії. Видавці випустили ноти для різних складів: фортепіано соло, скрипки з фортепіано, віолончелі з фортепіано, дерев’яного духового інструмента з фортепіано та інших. Це перекладення, які доручають двом виконавцям або одному солістові мелодію, що переходила між фортепіано й оркестром. У добірці Mahina є вісімнадцята варіація у виконанні Сесіль Уссе. Протяжна мелодія, створена інверсією скрипкової теми Паганіні та передана струнним, увійшла до музичної добірки для трапези як самостійний фрагмент.

Музика, яку можна почути в Mahina

У музичних добірках Mahina для обіду й вечері є вісімнадцята варіація у виконанні Сесіль Уссе. До них включено й Каприс № 24 Паганіні, тож, почувши обидва твори, можете порівняти оригінальну тему з мелодією, створеною її інверсією.