У цій статті
  1. П’єси, написані в Бішені, та паризька прем’єра
  2. Знайомство з яванським ансамблем на Паризькій всесвітній виставці
  3. «Вечір у Гранаді» та присвята Фальї
  4. Дві пісні в «Садах під дощем»
  5. Різний музичний матеріал у виконанні одного фортепіано
  6. Музика, яку ви чуєте в Mahina

Коротка відповідь

Улітку 1903 року Дебюссі завершив фортепіанний цикл «Естампи». У трьох п’єсах, що мають назви «Пагоди», «Вечір у Гранаді» та «Сади під дощем», він використав яванський гамелан, іспанські танцювальні ритми та французькі дитячі пісні. Музику він писав у селі Бішен у Франції. У листі до диригента Андре Мессажера Дебюссі пояснював, що, коли бракує грошей на подорожі, їх замінює уява.

Докладніше

П’єси, написані в Бішені, та паризька прем’єра

Дебюссі написав три п’єси влітку 1903 року, перебуваючи в Бішені на півночі Бургундії. У листі до Мессажера, надісланому приблизно тоді ж, він згадував далекі країни та неможливість оплатити подорожі. Хоча в назвах «Естампів» з’явилися споруди за межами Франції та іспанське місто, цикл композитор завершив, залишаючись у Франції. На відміну від дорожнього записника, де послідовно записують відвідані місця, тут матеріалом стали почута ним музика й раніше написані партитури. Роком раніше, у 1902-му, на сцену вийшла його опера «Пеллеас і Мелізанда», а з 1903 року він працював і над оркестровим твором «Море». Літо створення «Естампів» припало на час, коли робота над оперною, оркестровою та фортепіанною музикою тривала одна за одною.

Дебюссі докладно визначив і оформлення видання. Він вибрав папір та попросив видавця надрукувати загальну назву й свою монограму блідо-золотим кольором, а назви окремих п’єс — синім. Монограма є знаком, складеним із літер імені. Разом із нотами для виконання він готував і обкладинку партитури. Об’єднуючи три п’єси в одному виданні, він розподіляв кольори та розташування літер. Указівки щодо паперу й фарб, надіслані Дебюссі в листах, були конкретними вимогами до виготовлення нот, які читач уперше візьме до рук.

У серпні того самого року Дебюссі отримав коректурні відбитки, а 20 жовтня цикл був опублікований. Присвята адресувалася художникові Жаку-Емілю Бланшу. Прем’єру зіграв Рікардо Віньєс 9 січня 1904 року в паризькій залі Ерар. Улітку композитор завершив п’єси й підготував їх до друку, восени вийшли ноти, а взимку піаніст представив усі три твори публіці. На концерті Національного музичного товариства Віньєс виконав «Пагоди», «Вечір у Гранаді» та «Сади під дощем». Цикл, завершений Дебюссі в Бішені, уперше прозвучав у Парижі.

Знайомство з яванським ансамблем на Паризькій всесвітній виставці

У першій п’єсі, «Пагоди», відчутний вплив яванського гамелану, який Дебюссі почув на Паризькій всесвітній виставці 1889 року. Гамелан — ансамбль, що складається з різних інструментів. У традиційних ансамблях Яви та Балі різні інструменти звучали разом, а основу становили бронзові ударні. Такі ансамблі супроводжували придворні й сільські ритуали, громадські свята та театр тіней. Ще до того, як Дебюссі почув їх у Парижі, музиканти грали на цих інструментах під час обрядів і вистав. Виставка познайомила з цією музикою європейську публіку.

Музиканти грають на гамелані в палаці Джок’якарти в 1888 році.
Музиканти грають на гамелані в палаці Джок’якарти в 1888 році.

На виставці були також нідерландська експозиція та простір, що відтворював яванське село. Серед гамеланів, привезених тоді до Франції, були інструменти, подаровані французькому урядові чиновником Нідерландської Ост-Індії. Переміщення музикантів та інструментів було пов’язане з тодішнім колоніальним управлінням і організацією виставки. Тому досвід Дебюссі, який відкрив для себе нові звучання в яванській музиці, варто розглядати разом з обставинами, за яких інструменти й виконавці потрапили з колонії до Парижа. Навіть після того, як його фортепіанна п’єса стала широко відомою, традиції яванських музикантів, що виконували використану в ній музику, продовжували розвиватися самостійно.

Яванське село на Паризькій всесвітній виставці 1889 року.
Яванське село на Паризькій всесвітній виставці 1889 року.

У «Пагодах» Дебюссі передав вплив гамелану через інтервали кварти й квінти та через поєднання звуків різних регістрів. Він об’єднав звучання низького регістру фортепіано, повторювані фігури та рух у високому регістрі. «Фігура» тут означає коротку послідовність нот, яку можна повторювати або змінювати. У партитурі для одного фортепіано Дебюссі відобразив ансамблеве звучання, з яким познайомився завдяки гамелану. Доручаючи обом рукам виконавця різні регістри, він утілив цей вплив на інструменті, відмінному від яванського ансамблю.

«Вечір у Гранаді» та присвята Фальї

У другій п’єсі, «Вечір у Гранаді», стоїть указівка дотримуватися руху хабанери. Дебюссі побудував твір, названий на честь іспанського міста, на танцювальному ритмі. В Іспанії він провів лише один день, проте іспанський композитор Мануель де Фалья високо оцінив іспанський характер цієї музики. Дебюссі не був композитором, який опанував місцеву музику в тривалих подорожах, але написав твір, у якому колега-іспанець упізнав знайомі особливості. У повторюваному танцювальному ритмі п’єси про Гранаду Фалья почув характерні риси іспанської музики.

Левовий дворик Альгамбри в Гранаді на фотографії Жана Лорана, зробленій приблизно в 1865 році.
Левовий дворик Альгамбри в Гранаді на фотографії Жана Лорана, зробленій приблизно в 1865 році.

У 1920 році Фалья написав гітарну п’єсу «Присвята» для спеціального журнального випуску пам’яті Дебюссі. Пізніше він сам переклав її і для фортепіано. Наприкінці він процитував музику «Вечора у Гранаді». Отже, фразу, написану Дебюссі для фортепіано, Фалья використав у гітарній п’єсі, щоб ушанувати пам’ять колеги. До твору, що виник із нагоди пам’ятного випуску журналу, увійшов музичний уривок, у якому мелодія Дебюссі звучала знову на знак поваги до нього. Музика, яку Фалья високо цінував, отримала продовження в його присвяті, що збереглася в гітарній та фортепіанній версіях.

Працюючи над «Вечором у Гранаді», Дебюссі скористався також власним раннішим твором. Він переробив музику п’єси «Ліндараха», написаної раніше для двох фортепіано. Матеріал, який два музиканти ділили між собою, він переніс до сольного фортепіанного твору. Отже, ще до п’єси, названої на честь іспанського міста, композитор звертався до спорідненої музики в іншому виконавському складі. В «Естампах» він вибудував цей матеріал наново, розташувавши п’єсу після «Пагод» і перед фіналом із французькими піснями.

Дві пісні в «Садах під дощем»

До третьої п’єси, «Сади під дощем», увійшли дві французькі пісні. Дебюссі використав мелодії «Nous n’irons plus au bois» та «Do, do, l’enfant do». Назву першої можна перекласти як «Ми більше не підемо до лісу», а слова другої звернені до дитини, яку вкладають спати. У творі, названому на честь дощу, композитор використав мелодії, які співали люди. Він увів пісенний матеріал до швидкої фортепіанної фактури та побудував останню з трьох п’єс на знайомій французькій музиці.

Ілюстрація та ноти пісні «Ми більше не підемо до лісу» в старій французькій книжці дитячих пісень.
Ілюстрація та ноти пісні «Ми більше не підемо до лісу» в старій французькій книжці дитячих пісень.

Можливо, приводом для написання став дощовий день, коли Бланш малював портрет Дебюссі. Проте вважати це встановленою обставиною створення п’єси не можна. Незалежно від цієї можливості, Дебюссі знову використав у «Садах під дощем» музику своїх неопублікованих «Образів» 1894 року. У раннішій партитурі вже була «Nous n’irons plus au bois». Отже, в заключній п’єсі, що йде після яванської музики та іспанського танцю, збереглися не лише французькі пісні, а й фортепіанні спроби Дебюссі дев’ятирічної давності.

В останній п’єсі музика з цитатами французьких пісень продовжується, а наприкінці переходить у мі мажор. Цю зміну можна порівняти із припиненням дощу та появою сонця. Такий опис погоди є інтерпретацією, що пов’язує назву зі зміною тональності. У ході музики Дебюссі змінював тональність і завершив п’єсу в мі мажорі. Цитування пісень і зміна в завершенні належать до одного твору. Хоча в назві композитор написав про дощ, він не повторював ту саму музику до самого кінця.

Різний музичний матеріал у виконанні одного фортепіано

Слухаючи три п’єси по порядку, можна порівняти різний музичний матеріал, використаний Дебюссі. У «Пагодах» центральне місце займає вплив яванського ансамблю, у «Вечорі у Гранаді» — хабанера, а в «Садах під дощем» — французькі пісні. Композитор дав кожній п’єсі окрему назву й будував музику по-різному. Досвід знайомства з тембрами гамелану, спроба написати фортепіанну музику в іспанському дусі та дитячі пісні з попередньої партитури зійшлися в одному циклі. Усі три твори призначені для сольного фортепіано, але відрізняються матеріалом і способом розвитку.

До обіднього та вечірнього списків Mahina входять усі три «Естампи» у виконанні Золтана Кочіша. Хоча їх грає один піаніст, матеріал трьох п’єс відмінний. У «Пагодах» Дебюссі використав інтервали та різні регістри під впливом яванського ансамблю, а у «Вечорі у Гранаді» повертається ритм хабанери. До заключних «Садів під дощем» увійшли дві пісні, які співали у Франції. Переробляючи раніше написану фортепіанну музику, Дебюссі включив до трьох окремих сольних партитур ансамбль, почутий на виставці, танець і знайомі пісні.

Музика, яку ви чуєте в Mahina

У Mahina звучать три п’єси «Естампів» у виконанні Золтана Кочіша. Коли знаєш, як яванський ансамбль, іспанський танець і французькі дитячі пісні перетворилися на фортепіанну музику, стає цікавіше розрізняти ці три твори на слух.